ІІ Семестр
І Семестр
Інформаційні технології у суспільстві
Програмне забезпечення ПК. Класифікація ПЗ
Програмне забезпечення являє собою
сукупність програм, призначених для розв’язання завдань на комп’ютері. Програма
– це впорядкований набір команд. Програмне та апаратне забезпечення працюють
взаємопов’язано і в неперервній взаємодії. Будь-який апаратний пристрій
управляється програмно.
Програмне забезпечення можна поділити на
три класи: системне, прикладне та інструментальне. Наведена
класифікація є досить умовною. Інтеграція програмного забезпечення призвела до
того, що практично будь-яка програма має риси кожного класу.
Системне ПЗ призначено для управління
роботою комп'ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачами,
надання їм допомоги в обслуговуванні комп'ютера, а також для часткової
автоматизації розробки нових програм. Системне ПЗ — це комплекс програм, багато
з яких постачаються разом з комп'ютером та документацією до неї. Системне
програмне забезпечення здійснює управління роботою обчислювальної системи. Як
правило, системні програми забезпечують взаємодію інших програм з апаратними
складовими, організацію інтерфейсу користувача. Системне ПЗ можна
розділити на три основні частини:
Операційні системи (ОС). Основними
компонентами загальносистемного програмного забезпечення являються операційні
системи, які вирішують завдання взаємопов’язаного функціонування окремих
компонентів. Існують 3 типи ОС:
1. Операційні
системи пакетної обробки: порівняно велика швидкість логічних і автоматичних
операцій, але в свою чергу мала швидкість вводу і виводу завантаженість
процесора на 20 – 30%.
2. Операційна
система з розподілом задач по часу (організовується черга вводу і виходу задач,
і обслуговується до 15 користувачів і процесор завантажений на 80-90%).
3. Операційна
система реального часу, використовується для керування різними процесами.
Системи програмування. Системи
програмування призначені для полегшення та для часткової автоматизації процесу
розробки та відлагодження програм. Основними компонентами цих систем є:
· Транслятори. Транслятори
здійснюють перетворення програм з мов високого рівня на машинну мову. Крім
того, транслятори звичайно здійснюють синтаксичний аналіз програми, яка
транслюється. Вони можуть також відлагожувати та оптимізувати програми, які
одержують, видавати документацію на програму та виконувати ряд інших сервісних
функцій, наприклад, Паскаль, Сі, Бейсик та ін.
Ассамблери. Програму мовою Ассамблера
називають машинно-орієнтованою. Мовою Ассамблера користуються, як правило,
системні програмісти. Ассамблери перетворюють програми, які представлені у
машинноорієнто-ваних мовах, на машинну мову.
Сервісні програми розширюють
можливості ОС. Їх, звичайно, називають утілітами. Утіліти дозволяють,
наприклад, перевірити інформацію у шістнад-цятковому коді, яка зберігається в
окремих секторах магнітних дисків; організувати виведення на принтер текстових
файлів у визначеному форматі, виконувати архівацію та розархівацію файлів та
ін.
Тестові та діагностичні програми. Тестові
та діагностичні програми призначені для перевірки працездатності окремих вузлів
комп’ютера і компонентів програмно-файлових систем і, можливо, виявлення та
усунення несправностей.
Антивірусні програми. Антивірусні
програми призначені для виявлення і, можливо, усунення вірусних програм, які
порушують нормальну роботу обчислювальної системи.
Архіватори
Програма очищення диска використовується
для вивільнення простору на жорсткому диску шляхом видалення тимчасових файлів
Internet, компонент Windows і програм, які вже не використовуються, а також
очищення кошика.
Програми форматування диска. Форматування
диску - це запис на диск певної службової інформації для забезпечення зручної і
надійної роботи з інформацією, що повинна зберігатися на диску. Для
форматування дисків використовують найрізноманітніші програми. Найпоширенішою
серед них є програма FORMAT.COM, котра входить в комплект утиліт
операційної системи DOS, WINDOWS95, WINDOWS98, WINDOWS NT.
Програма дефрагментації диска призначена
для оптимізації розміщення файлів на диску, що прискорює доступ до них(Defrag).
Прикладне програмне
забезпечення. Призначене для розв’язання прикладних завдань фахової
діяльності людини (тобто, прикладене до практики). Спектр таких програм
надзвичайно широкий: від виробничих та наукових до навчальних та розважальних.
Сюди відносять розрахункові, навчаючі, моделюючі програми, комп’ютерні
ігри, тощо. У структурі прикладного програмного забезпечення можна
виділити прикладні програми:
Загального призначення: це комплекс
програм, який одержав широке використання серед різних категорій користувачів.
Найбільш відомими серед них є:
· текстові
редактори дозволяють готувати текстові документи: технічні описи, службові
листи, статті та ін. Найбільш відомі такі текстові редактори: Лексикон, Write,
Word.
· графічні
системи багаточисельні, а їх функції — різноманітні. Серед них можна виділити
системи:
· ділової графіки (Microsoft PowerPoint, Lotus Freelance Graphics)
· художньої
графіки, які ще називають просто графічними редакторами (Раіntbrush)
· інженерної
графіки та автоматизованого проектування (Autodesk AutoCad)
· системи
обробки фотографічних зображень (Adobe Photoshop)
· універсальні
графічні системи (CorelDRAW!).
Електронні таблиці. Програми роботи з
електронними таблицями (ЕТ) дозволяють розв'язувати широке коло задач,
зв'язаних з числовими розрахунками. Найширше використовують серед програм такого
класу Supercalk, Місrosoft Excel та Lotus 1-2-3.
Системи управління
базами даних. Системи управління базами даних призначені для об'єднання
наборів даних з метою створення єдиної інформаційної моделі об'єкта. Ці
програми дозволяють накопичувати, обновляти, коригувати, вилучати, сортувати
інформацію, організовану спеціальним засобом у вигляді банку даних.
Найпоширеніші СУБД: dВаsе III Рlus, FохBase+, Сlірреr, Оrасlе, Ассеs, FохРrо,
Раrаdох.
Крім перерахованих
систем до складу прикладного ПЗ загального призначення слід віднести й
інтегровані системи. Ці системи об'єднують у собі можливості текстових
редакторів, графічних систем, електронних таблиць та систем управління базами
даних. Головна перевага інтегрованих систем перед окремими системами прикладного
ПЗ загального призначення полягає у тому, що вони створюють єдині правила
роботи для користувача, тобто вони мають єдиний інтерфейс як при роботі з
текстом, так і при роботі з електронними таблицями та ін. Найвідоміші серед них: Місrosoft
Works, Місrosoft Office, Lotus SmartSuite, Perfect Office.
Спеціального призначення. Прикладні
програми спеціального призначення використовують у специфічній діяльності
користувачів, функції специфічних систем залежать від їх призначення. Наприклад:
Систем навчального
призначення. Це можуть бути інструментальні засоби для розробки
комп'ютерних уроків (гіпермедійні та гіпертекстові системи, авторські та інші
системи), імітаційне моделюючі програми навчального призначення, програми для
розробки та підтримки шкільного розкладу, педагогічні про- грамні засоби
різного призначення та ін.
Пакети прикладних
програм (ППП), які широко використовуються, наприклад, для статистичної обробки
даних, бухгалтерського обліку, розрахунку будівельних конструкцій та ін.
Наявність у комп'ютері різноманітних ППП дозволяє розв'язувати значну частину
простих прикладних задач, майже без програмування. В цьому випадку завдання на
розв'язування тієї чи іншої задачі записується у вигляді директиви спеціальною
проблемно-орієнтованою мовою та повідомляється комп'ютеру.
Інструментальне
програмне забезпечення. Інструментальне програмне забезпечення призначене
для розробки всіх видів інформаційно-програмного забезпечення. При цьому під
інформаційним забезпеченням розуміють сукупність попередньо підготовлених
даних, необхідних для роботи програмного забезпечення. Наприклад, будь-яка
сучасна програма має вбудовану довідку для роботи з цією програмою. Файл
довідки являє собою інформаційне забезпечення. До інструментального програмного
забезпечення відносять:
· редактори
(текстові, графічні, музичні тощо)
· системи
табличної обробки даних (табличні процесори)
· системи
управління базами даних
· транслятори
мов програмування
· інтегровані
системи для виробництва
https://sites.google.com/site/inform323/klasifikacia-pz
- Робота в 7-zip
- Практичне завдання Файли заготовки:
- Стиснення без втрат.odt
- Стиснення із втратами.odt
- Історія розвитку обчислювальної техніки.7z
- Карпати Так починається Прут.jpg
- Карпати Дорогою до Говерли.jpg
Алгоритми та програми
3D-графіка
- Тестування
- Практичне завдання
- Лого Ліга Чемпіонів.svg
- Текст і Лого Ліга Чемпіонів.png
- Лого Ліга Європи.svg
- Текст і Лого Ліга Європи.png
Шкідливий вплив комп'ютерних вірусів
Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого самопоширення. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системикомп'ютера. Розрізняють файлові, завантажувальні та макро-віруси. Можливі також комбінації цих типів. Нині відомі десятки тисяч комп'ютерних вірусів, які поширюються через мережу Інтернет по всьому світу.
Розробники вірусного програмного забезпечення використовують засоби соціальної інженерії і інформацію про вразливості цільового ПЗ щоб заражувати системи і розповсюджувати вірус. Необізнані користувачі ПК помилково відносять до комп'ютерних вірусів також інші види зловмисного ПЗ — програм-шпигунів чи навіть спам.
Кожного року комп'ютерні віруси причиняють шкоди розміром в декілька мільярдів доларів, викликаючи системні критичні помилки, зупиняючи великі сайти та веб-додатки, знищуючи або модифікуючи файли, підвищуючи час відклику[1].
За створення та поширення шкідливих програм (в тому числі вірусів) у багатьох країнах передбачена кримінальна відповідальність. Зокрема, в Україні поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363).
Історія свідчить, що ідею створення комп'ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст Т. Дж. Райн, який в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977 р., описав епідемію, що за короткий час охопила близько 7000 комп'ютерів. Причиною епідемії став комп'ютерний вірус, який передавався від одного комп'ютера до іншого, проникав у їх операційні системи і виводив комп'ютери з-під контролю людини.
В 70-х роках, коли вийшла книжка Т.Дж. Райна, описані в ній факти здавалися фантастикою, і мало хто міг передбачати, що вже наприкінці 80-х років проблема комп'ютерних вірусів стане великою дійсністю, хоч і не смертельною для людства в боротьбі з комп'ютером, але такою, що призвела до певних соціальних і матеріальних втрат. Під час досліджень, проведених однією з американських асоціацій з боротьби з комп'ютерними вірусами, за сім місяців 1988 р. комп'ютери, які належали фірмам-членам асоціації, піддавались дії 300 масових вірусних атак, які знищили близько 300 тис. комп'ютерних систем, на відтворення яких було затрачено багато часу і матеріальних затрат. Наприкінці 1989 р. в пресі з'явилося повідомлення про знаходження в Японії нового, надзвичайно підступного і руйнівного вірусу (його назвали хробаком), за короткий час він знищив дані на великій кількості машин, під'єднаних до комунікаційних ліній. Переповзаючи від комп'ютера до комп'ютера, через з'єднувальні комунікації, «хробак» знищував вміст пам'яті, не залишаючи ніяких надій на відновлення даних.
